Українці можуть витрачати кошти Національного кешбеку на книжки. Для читачів це спосіб дешевше купувати українські видання, а для книжкового ринку — додатковий попит у момент, коли галузь перебудовується під час війни. Перший віцепрем’єр — міністр економіки Юлія Свириденко після відвідування Книжкового Арсеналу заявила, що український книжковий ринок уже існує і продовжує розвиватися.

Окремо вона відзначила роль Національного кешбеку: програма стала одним з інструментів підтримки українців, які купують книжки. Для книжкової галузі це важливіше, ніж просто культурний жест. Книжка — це не лише автор і читач.

Це видавництва, друкарні, редактори, перекладачі, дизайнери, книгарні, маркетплейси, логістика та онлайн-продажі. Коли українець купує українську книжку, гроші залишаються всередині цього ланцюга. Національний кешбек працює як стимул споживання українських товарів.

За офіційними правилами програми, отримані кошти можна витрачати на продукти, комунальні послуги, українські ліки та книжки. Максимальна сума кешбеку становить 3000 грн на місяць. Для читача механізм простий: гроші, повернуті за купівлю українських товарів, можна спрямувати на книжки.

Для ринку це додатковий канал продажів, особливо важливий в умовах війни, коли доходи сімей обмежені, а видавництва стикаються з дорогою печаттю, папером, доставкою та орендою. Масштаб програми вже помітний. За даними сторінки «Національного кешбеку», до неї приєдналися понад 1 990 виробників, більш ніж 37 тис. точок продажу і понад 417 тис. товарів.

Книжки всередині цієї системи стають частиною політики “купуй українське”, а не окремим проханням про підтримку культури. Це змінює підхід держави. Підтримка йде не лише через гранти або закупівлі, а через попит: людина сама обирає товар чи книжку, а держава частково стимулює таку покупку.

Для малого і середнього бізнесу регулярний попит часто важливіший за разову допомогу. Для українського книжкового ринку це особливо актуально після скорочення присутності російського продукту. Видавці розширюють український non-fiction, дитячу літературу, художню прозу, бізнес-книжки, переклади світових бестселерів і воєнну документалістику.

Що більший читацький попит, то швидше ринок стає стійким. Але Нацкешбек не вирішує всіх проблем галузі. Книжковому бізнесу й надалі потрібні доступна логістика, працюючі книгарні в регіонах, захист авторських прав, зрозуміла статистика продажів і можливість планувати наклади.

Також важливо розуміти, скільки саме коштів кешбеку українці реально витрачають на книжки. Головний висновок простий: українська книжка поступово стає частиною економічної політики, а не лише культурного порядку денного. Якщо кешбек допомагає людям частіше купувати книжки, він підтримує не тільки читачів, а й цілий ланцюг українського бізнесу.

За матеріалами: Юлія Свириденко, Національний кешбек